В І Д К Р И Т И Й  Л И С Т !

Генеральна прокуратуа України

Міністерство Внутрішніх справ України

Міністерство охорониздоров’я України

Служба безпеки України

Вінницька обласна прокуратура

Вінницьке обласне управління

охорони здоров’я та курортів

УМВС України у Вінницькій області

Вінницький обласний Центр медико- соціальної експертизи

Бершадська прокуратура

Бершадська райлікарня

Засоби масової інформації

Українські та міжнародні правозахисні структури

Драган Олександр Григорович,

редактор газети “Слово Боже — УПЦ”,

Московського патріархату

12 січня 2009 року, своїми діями Вінницька облдержадміністрація, Бершадська райдержадміністрація та інші структури, зловживаючи своїм службовим становищем довела мене до гострого інфаркту міокарда, а мою дорогу мати Драган Н.М., до смерті.

Я безмежно вдячний лікарям Бершадської райлікарні; завідуючому реанімаційним відділенням Огеру Г, лікарю — терапевту Павліченко В., за врятоване життя. Вони мене повернули “з того світу”.

Також лікарі виявили у мене ішемічну хворобу серця, післяінфарктний кардіосклероз, гіпертонію третього ступення, гіпертрофію серця, цукровий діабет. (Медичну довідку, яка засвідчує правдивість моїх слів додаю). А відтак виникла потреба оформитись на групу, з приводу стійкої втрати працездатності.

16.12.2010 року, ;№ Д-50 (копію додаю), я отримав листа за підписом Головного лікаря Бершадської центральної райлікарні Залецького В.А., у якому мова йде про те, що для встановлення стійкої втрати працездатності мені необхідно звернутись в поліклініку, кабінет № 8 ЛКК, для оформлення і направлення документів на медико — соціальну експертизу кардіологічну.

Слава Богу, 30.12.2010 року я зібрав усі документи.

Однак 14 січня 2011 року, я отримав листа від Вінницького обласного центру медико- соціальної експертизи (копію додаю). У ньому мені пропонується 18, 21, або 24 січня прибути на засідання. Там йде перелік документів, які я повинен надати, і рукою дописано іще якісь довідки, які я маю предявити. Практично це зробити не можливо. На рівні розмов мені відомо, що для оформлення групи потрібно дати хабаря у сумі 4000 тисячі гривень. Якщо не даси гроші, то вони там іроди в білих халатах, будуть зволікати, вимагати надуманих довідок. У мене таких грошей не має, бо я досі віддаю людям гроші, які позичив на похорон моєї дорогої мами. Із засобів масової інформації я знаю, що нині вияляеться багато таких випадків, що цілком здорові люди, даючи лікарям хабарі купляють групу інвалідності. Через важкий стан свого здоров’я я не можу працювати. Бувають такі випадки, що я не маю за що купити хліба святого, а тому голодую.

У мене є усі підстави вважати, що над моєю душею продовжує іздіватись заступник голови Вінницької облдержадміністрації Спірідонова Любка та начальник обласного управління охорони здоров’яДіденко Л., Це все вони не дають мені оформитись на групу. Знущаються.

Спіріднова Любка безсовісна, бо коли 3 листопада 2009 року померла моя мати, то вона мені написала, цинічно відверто-брехливого листа, у якому повідомила, що коли мою мати санітарки на великій швидкості на каталці везли до моргу, то я йшов поруч і погроржував фізичною розправою медперсоналу. Це непрвда! З 2006 року, тривають іздівательства з виділенням у селі Яланці, по вулиці Щорса, для потреб редакції газети “Слово Боже -УПЦ” земельної ділянки. Спірідонова Любка разом із колишнім головою Бершадської райдержадміністрації Шульц Свєтою “кришувала” злочинну діяльність, та підробку документів колишнього голови сільської ради Богомаза Олександра. Мені уже втрачати нічого; я проклину Спірідонову, Шульц, Богомаза, Шевчука, Коника, Сугака, Гладкого та усіх хто причетний до іздівательств над моєю душею. Будуть вони іроди в пеклі горіти! У них не має Бога у серці! Мої сльози на землю не упадуть.

Після перенесеного інфаркту я протягом 2009 року, приблизно 6 разів лікувався у терапевтичному відділенні райлікарні, і маю змогу порівнювати, як було і як є у наданні медичнї допомоги молодшим медперсоналом. Раніше іноді санітарки та медсестри не дуже коректно вели себе із хворими. Коли я проходив курс лікування ,безкоштовно за рахунок лікарні з 15 до 24 грудня 2010 року, то я не чув, аби медсестра чи санітарка відмовила хворому у проханні. І це факт. Разом з тим, я хочу попроситти вибачення у завідуючої терапевтичним відділенням Залецької Тетяни Вадимівни, що у засобах масової інформації стосовно неї оприлюднив непровірену інформацію.

Підсумовуючи написане прошу розібратись із моїм листом.

З повагою; репресований

і проіздійований Вінницькою

та Бершадською владою, мученик

редактор газети “Слово Боже-УПЦ”

=Драган О.Г.=

18 січня 2011 року.

 

 

 

 

 

 

 

Про “пивний алкоголізм” та вживання наркотичного зілля серед молоді лікарі-наркологи говорять давно. Складається таке враження, що комусь вигідно, аби таке явище у суспільстві прогресувало. Зазвичай, у цьому звинувачують державу. Я звинувачую батьків таких чад.

І ось чому. Іноді я відвідую кафе-бари, і стаю свідком, як неповнолітнім продають спиртні та слабоалкогольні напої, пиво. Мою увагу привертає той факт, що діти розраховуються із барменом купюрами великих номіналів; 50, 100, або 200 гривень. На моє запитання звідки гроші, вони відповідають, що дали батьки.Я мав розмову із багатьма власниками торгових закладів. І вони мені розповіли, що їхній виторг за вечір іноді сягає від 7000 до 19000 гривень.

Звичайним явищем у школах стало те, що іноді школярі відвідують заняття у нетверезому стані. Вчителі на це не реагують, бо у більшості випадків, це є діти заможніх батьків, які дають чималі кошти на утримання школи. Нещодавно учень однієї Вінницької загальноосвітньої школи № 29 перебуваючи у стані алкогольного та наркотичного спяніння влаштував стрілянину з пневматичного пістолетах по однолітках! Поранив двох товаришів.

12 річний житель села Тернівка, Бершадського району Андрій К.,перебуваючи у стані алкогольного сп»яніння з особливою жортокістью позбавив життя свого односельця, 72 річного Івана П., бо той відмовив пригостити його оковитою.

До мене звертаються по допомогу батьки, діти яких фактично стали хронічними алкоголіками. Середній вік таких хворих 21 рік. У розмові зі мною, вони у тому, що сталося звинувачують школу, армію, лише не себе. Дитина яка вже не може обійтись без міцного напою не вчора і не сьогодні стала на цей хибний шлях. До цього після дискотеки вона тихцем приходила серед ночі п”яною додому, і батьки усе це бачили. Одні гадали, що із часом “набереться розуму”, інші сподівались, що армія “навчить”. Деякі покладали надію на одруження… Згідно статистичних даних 20 % людей, котрі вживають алкоголь протягом 2-3 років стають хронічними алкоголіками. 40.000 громадян України кожного року помирає від зловживання алкоголем. 20 літрів чистого спирту у середньому вживає одна людина на рік. 40% дітей в Україні у віці від 14 до 18 років щодня вживають алкоголь. Кожного 10 українця можна вважати хронічним алкоголіком.

Олександр Драган,

лікар-фітотерапевт,

завідуючий Флоринським православним лікувально-оздоровчим

“Будинком милосердя” імені преподобнго Агапіта Печерського

село Флорине, Бершадський район,

Вінницька область.

 

У газеті “33 канал”, за 19 січня 2011 року, на 18 сторінці прочитав метеріал Анатолія Мельника; “Смерть 17 річної Іри Касенюк на совісті лікарів?”. Не можу утриматися, аби написати свої роздуми з приводу прочитаного. Перш з все висловлюю свої співчуття Оксані Олександрівні та Анатолію Григоровичу з приводу смерті їхньої доньки, новопредставленої Раби Божої Іри. Нехай наш милосердний Господь Бог упокоїть її душу, і простить усі її гріхи свідомі і не свідомі, і дарує Царство небесне. Амінь!

Зараз я хочу навести із цієї статті слова Анатолія Касенка, і дати свій коментар. Отже, Анатолій Григорович сказав; “-Ми в жодному разі не пробачимо представникам медичної галузі, де так хотіла працювати Іра, і добиватимемося, аби винні понесли найсуворіше покарання. Я звернувся зі скаргою на бездіяльність вінницьких медиків до обласного управління охорони здоров”я, до Міністерства охорони здоров”я… Коміся з МОЗ приїджала розслідувати цей випадок. Наскільки мені відомо, ряд медиків отримали догани, когось звільнили з посади. Також я звернувся до суду. Але якби можна було повернути доньку!”  
Ситуація мені знайома, бо через халатність та непрофесіоналізм бершадських лікарів, 3 листопада 2009 року померла дорога моя мати, велика тружениця, ластівка Ніна Мойсеївна Драган, яка 38 років пропрацювала у лікарні, По моїм заявам теж приїджали різні комісії, однак зі мною так ніхто не зустрічався, і не брав пояснень. Може комусь доводилось чути, або читати у пресі, що відносно лікаря було порушено кримінальну справу?  
Якщо у лікарні, через помилку лікаря помирає хворий, і родичі померлого чогось намагаються добитись, то головний лікар збирає “п”ятихвилинку” на якій лікарі “скидаються”, аби дати хабаря слідчому міліції, або прокуратури. У такому випадку ніякої справедливості добитися не можливо;правоохоронні органи будуть зволікати із розслідуванням, таким чином зволікати із часом відпрацьовуючи хабар. Врешті -решит, справу закриють “за відсутністью складу злочину”, або у зв”язку із амністією. Усе це це я пройшов, і пишу з власного досвіду, а тому хочу дати пораду родині Касенеюків. У Святому Письмі у Посланні Святого Павла до Римлян у главі 12, вірші 19 написано; “Не мстіться самі, улюблені, але дайте місце гніву Божому, бо написано; “Мені помста належить Я відплачу, говорить Господь”. Скориставішись моєю порадою найперше збережете своє здоров”я, час і кошти, і нервові клітини. Один мудрець сказав, що здобутки нашої медицини сяють у лаврах, а прорахунки поглинає земля.  
Якщо навіть родина Касенків не прислухається до моєї поради і подасть до суду, і станеться о, диво вона отримає рішення суду на їх користь не спішіть тішитись, що підсудний, або відповідач відшкодує вам моральне чи матеріальне відшкодування. З власного досвіду хочу сказати, якщо підсудний має бажання вам сплатити кошти, то це робиться у кабінеті слідчого міліції. Якщо він наполягатиме на судовий розгляд; махніть рукою, і не відвідуйте ті судові засідання-знущання. Напишіть на ім’я голови суду Клопотання, у якому вкажіть, що підтримуєте «державне обвинувачення», і не маєте бажання бути присутнім під час судового розгляду. Бо втратите лише здоров”я, і нічого не отримаєте. Якщо вирішили йти до кінця, то отримавши судове рішення на вашу користь, виконавча служба згідно закону повинна його виконати. Зараз я хочу розповісти, як виконуються судові рішення Бершадським районим управлінням юстиції. Наприклад, згідно Рішення Бершадського суду відповідач має відшкодувати на користь позивача 20 тисяч гривень. Однак працівники виконавчої служби дають зрозуміти відповідачу, що давши їм хабаря половиною суми( у даному випадку 10 тисяч гривень) можна уникнути повної виплати. Як тільки вони отримають хабаря, то одразу складають фіктивний Акт у якому вказується, що боржник – відповідач не має матеріальних статків, майна та грошових заощаджень. Потім стягувачу поштою надішлють Постанову про повернення виконавчого документа, керуючись статтями 40, та 76 Закону України “Про виконавче впровадження”. У тому листі буде написано, що буцім-то майно, яке б підлягало опису і арешту не виявлено. Подібна ситуація була із моєю покійною мамою Драган Н.М.,  Житель села Флорине Юрій Ш., іще у 2006 році скоїв був крадіжку її золотих коронок у кількості 12 штук. Суд присудив заплатити Юрію 1500 гривень моральної шкоди та 2400 матеріальної. Я мав розмову із Головним  державним  виконавцем відділу державної виконавчої служби Бершадського районного управління юстиції  Головатим Ярославом Олексійовичем, який запевнив мене, що Юрій Ш., має майно. Та коли йому дали добрячого хабаря, то він мені уже сказав, що у Юрія Ш, ніякого майна не має.  
Тому і не дивно чому працівники Бершадської виконавчої служби їздять на роботу на дорогих автомашинах. Було б доцільно, аби працівники податкової міліції подивились їхні податкові декларації і звірили з їхніми прибутками та видатками.  
З приводу того, що через смерть Іри було звільнено декілька лікарів, то я упевнений, що вони на декілька місяців підуть на курси підвищення кваліфікації, і знову повернуться на колишнье місце роботи.З приводу судової тяганини, то суд триватиме місяцями, якщо не роками. Судді, прокурори теж люди і іноді хворіють… Від усіх цих судових засідань-знущань ви втратите здоров”я. У вас є донька Алла, тож живіть ради неї; вам потрібно їй дати освіту, видати зміж, дочекатись онуків. Щодо вашої покійної доньки Іри, то раджу кожен рік у день її смерті у церкві наймати парастас, або панахиду. На проводи відвідувати її могилку. У той день, коли свята церква молиться за упокій спочилих, у поминальну суботу, наймати молебень. А ті лікарі, які винні у смерті Іри, на страшному суді понесуть покарання. І вони не відкупляться, бо Господь Бог хабарів не бере. Амінь!  
Олександр ДРАГАН  
редактор газети “Слово Боже-УПЦ”  
село Флорино, Бершадський район, Вінницька область.

Щиро кажучи я не дуже цікавлюсь політикою, тим паче бершадським політичним бомондом, який зокрема довів мою дорогу мати Драган Ніну Мойсеївну до смерті, а мене до гострого інфаркту міокарда. Однак останні події, які відбуваються у нашому районні спонукають замислитись над тим хто все ж таки “керує”нашим Бершадським районом. Хто ці люди? Яке у них життьеве кредо? Врешті — решт, якої вони політичної орієнтації та за якою ідеєю вони втілюють в життя свої політичні погляди тих партій які представляють.

Коли у 2006 році до влади прийшла помаранчева команда, і згідно наказу Президента України Ющенко В., на посаду голови Бершадської райдержадміністрації було призначено пані Шульц Світлану, у  районі стали відбуватись дивні речі.  Фактично райдержадміністрація перетворилась на збіговицько “шульцьких сраколизів”, підлабузників та інтриганів. Ті керівники, які були при посаді наввипередки намагались лизати і заносити  сраку на поворотах  Шульц С., та клястися їй у вірності “до кришки гроба”. Дуже чітко це проявлялось тоді, коли пані Шульц святкувала у робочий час свій дорогоцінний день народження; бажаючих привітати Світлану вишикувалось стільки, що у місцевих жителів складалось таке враження, що немов би  стоїть черга до мавзолею Леніна.
У свій час я був виступив на захист голови Бершадської райдержадміністрації Шульц С., бо тоді у місті виходила опозиційна газета “Бершадська пора” у якій у зневажливій, брутальній формі у якій принижувалась людська гідність, честь та ділова репутація і без будь -яких доказів  критикувалась робота цього керівника Шульц. Тоді на сторінках газети “Бершадський край”, було надруковано мій матеріал “Дозвольте не погодитись”. Я вважаю, що будь -який журналіст, який пише критичний матеріал, повинен бути толерантним, ввічливим  до свого співрозмовника.  Стосовно совісті, то наведу вислів святителя Іоанна Златоустого, який сказав, що «берегите великий дар Божий – совесть. Совесть это голос Божий, голос Ангела Хранителя, в душе. Бойтесь её потерять». 
Однак, як говорив один мудрець; «Усе тече усе змінюється». Під час останніх політичних перегонів  виборів глави нашої держави, на цю посаду було обрано представника “Партії регіонів” Януковича В., багато хто у Бершаді, аби утриматись біля корита влади, будучи членом  партій “Батьківшина”, або “Собор”, різко змінив своє політичне уподобання вмить ставши “членом” партії  біло-блакитних. Вони просто пристосуванці.Будучи на місці новопризначеного голови Бершадської райдержадміністрації Снігура О,. я б таких людей до себе не підпускав на гарматний постріл, і ні на які керівні посади не призначав, бо очікувати від таких пристосуванців вірності, та відданості не слід. І таке явище тотального переходу до партії (іноді примусове), яка нині при владі не поодиноке у нашій державі. На жаль. 
Олександр Драган,
журналіст
місто Бершадь, Вінницька область.

  РЕДАКТОР ПРАВОСЛАВНОЇ ГАЗЕТИ «СЛОВО БОЖЕ – УПЦ»
  ДРАГАН О.Г. ОГОЛОСИВ ПОЛІТИЧНЕ ГОЛОДУВАННЯ
  Дорогі брати і сестри!
  Я, Драган Олександр Григорович, редактор обласної православної газети «Слово Боже – УПЦ», вимушений через засоби масової інформації довести до відома Президента України Ющенка В.А., прем’єр міністра України Тимошенко Ю.В., голову Верховної Ради України Литвин В.М., Генерального прокурора України Медведько О. І., міністра Внутрішніх справ України Луценка Ю.В., Уповноваженого із прав людини Верховної Ради України Карпачову Н.І., про те, що з 17 червня, я оголошую політичне голодування. 
  Піти на цей відчайдушний крок, я вимушений через те, що над моєю душею знущається голова Яланецької сільської ради Богомаз О.І., яки зловживаючи своїм службовим становищем став на шлях багаторазової підробки документів. Маючи покровителів у Бершадській райдержадміністрації, прокуратурі та суді, він відчуваючи безкарність та вседозволеність, займається багаторазовою підробкою документів, наданням недостовірних фактів, трактуванням чинного земельного законодавства на свій лад та таке інше. Своїми діями цей посадовець, зокрема, довів мене до гострого інфаркту міокарда. До того ж лікарі виявили у мене цироз печінки, цукровий діабет, гіпертонічну хворобу третього ступеня та гіпертрофію серця. 
  Він разом із начальником місцевої міліції Андрущенком В.М., аби знущання були більш дієвими «підключив» кореспондента газети «Вінниччина» Шевчука Ф., який на шпальтах цього видання поливає брудом газету «Слово Боже – УПЦ», мене як редактора. Своїми матеріалами розпалює міжконфесійні чвари. Цей «журналіст» Шевчук Ф.Х.. вигнав із квартири свою вагітну доньку. Так чи має він право когось повчати та писати матеріали на теми моралі? 
  Вельмишановні керівники нашої держави!
  Будь –ласка пришліть із Києва відповідну комісію, яка буде складатись із працівників Генеральної прокуратури, Служби Безпеки України та Міністерства Внутрішніх справ, і я надам усі необхідні документи – докази. Благаю негайно відреагувати на моє звернення, бо не виключаю, що працівники Бершадської міліції можуть мене позбавити життя. Прошу колег із засобів масової інформації надрукувати мого листа. 
  На цьому залишайтесь із нашим милосердним Господом Богом!
  З повагою; репресований і проіздійований Бершадською владою
  редактор газети «Слово Боже – УПЦ»

  =ДРАГАН О.Г.=

Іще 23 лютого 2008 року мною на ім’я начальника Бершадського РВ УМВС України у Вінницькій області Андрущенко В.М., було написано Заяву у якій я просив, аби вони перестали у прямому розумінні цього слова іздіватись над редакцією газети «Слово Боже – УПЦ», мною як редактором, і нехай уже вивозять мене до лісу і убивають, бо я не можу терпіти такі знущання. Однак моєї душі їм стало замало, і вони вирішили іще познущатись над моєю матушкою, «Ветераном праці» Драган Ніною Мойсеївною. Для цього вони підключили голову Яланецької сільської ради Богомаза Олександра. 
  Працівники Тростянецької міліції, на чолі із дільничним інспектором Дзюбенком Василем, приїджали до нас у редакцію, і убили вагітну собачку «Лесю», і важко побили собаку «Рекса». 
  Нещодавно колишній працівник міліції, пенсіонер Кушнір Петро, украв з подвір’я редакції газети «Слово Боже – УПЦ» собаку «Бровушку». Свої дії він пояснив тим, що у його доньки, яка проживає у селі Лісниче злодії украли кури і їй потрібен собака. Декілька років тому з домоволодіння моєї матері було украдено труби та бляху. Було порушено кримінальну справу. Однак вони не хтять нічого робити. Аби знущання було більш дієвим Бершадські міліціонери підключили кореспондента газети «Вінниччина» Федора Шевчука, який у своїх статтях , безпідставно, обріхує газету «Слово Боже – УПЦ», глумиться над почутями віруючих, розпалюючи міжконфесійні чвари. 
  Сьогодні працівники Бершадської і Тростянецької міліції, відчуваючи безкарність і вседозволеність, нехтуючи усіма законами здійснюють «набіги» на редакцію, а завтра може бути застосована рейдерська атака? 
  Олександр Драган, редактор газети «Слово Боже – УПЦ»,
село Флорине, Бершадський район, Вінницька область. 

Із відкриттям кореспондентського пункту редакції нашої газети «Слово Боже – УПЦ» у селі Яланець, мені часто доводиться бувати у цьому селі.До нашого будинку, позаминулої осені приблудився безпритульний собака, білого кольору. Назвали його Шаріком.Мені коштувало неабияких зусиль, терпіння, ласки, аби приручити Шаріка. Він спочатку боявся підходити до людей, не кажучи про те, аби брати з рук їжу. Та все ж таки, з Божою допомогою цей собачка став горнутись до мене. З часом, з моїх рук став брати хліб, перестав боятись і людей. На скільки я зрозумів у його «собачому житті» було не солодко. Коли я попід став прямував у центр села, то Шарік завжди біг поруч. Він просто радів життю! Одного разу влітку, коли лише я закінчив читати «Псалтир» о 2 годині ночі, почув як дуже хтось б’є собаку… Вранці коли я доторкнувся до його тіла, то побачив, що Шарік увесь побитий; тече кров і поневічене тіло. Знову він почав цуратись людей, не підходив навіть до мене. Знову мені довелось його приручати. Видно комусь із яланчан не сподобався цей собака, який за своє життя нікому не зробив поганого, бо вирішив його отруїти. Я не стану описувати у яких страшних муках та конвульсіях помирав на моїх руках Шарік. Зі своєї сторони я робив усе, аби врятувати бідолашного. Видно, що Богу було угодно, аби забрати Шаріка до себе на небеса.

Я не розумію вас, яланчани, звідки у вас стільки жорстокості до тварин та байдужості до чужого людського горя? Пригадую, як нещодавно на відрізку шляху Яланець – Флорине сталася жахлива аварія у якій загинуло 5 місцевих жителів, які їхали у маршрутці на базар. Найбільше вразила поведінка тих людей, які залишились живими; вони почали перевертати поневічені мертві тіла, аби знайти свої мішки із кабаковими зернятами, картоплею. Далі вони почали зупиняти зустрічний транспорт, аби все ж таки потрапити на базар. Не знаю яке то було у них базарування, коли трапилась така трагедія. Одна жіночка яка чудом залишилась живою повернулась у село до автобусної зупинки у одному сандалі, бо другий загубила по дорозі, і розповівши про аварію побачила, як люди які стояли на зупинці повтікали по домівках. Ніхто не поїхав до місця трагедії, аби надати потерпілим допомогу. Під час сварки у самому центрі села у 2003 році, між Рибак Оленою та місцевим жителем Петром Х., коли останній з усього розмаху правою рукою вдарив у лівий висок Олену, внаслідок чого вона дуже закричала і упала на землю. Свідком цього було багато жителів села, але чомусь ніхто не став викликати швидку допомогу, зрештою, міліцію. Усі як завжди повтікали; лише зрідка заглядали через тин і гадали чим це закінчиться. Я упевнений, аби тій жінці було надано своєчасну медичну допомогу, то вона залишилася б жива, а так майже 2 години вона самотньо пролежала на дорозі.

Я не розумію, звідки у людей стільки байдужості та черствості? І церква у селі Яланці є. І священик кожної неділі читає проповіді. Однак щось не те у душах людей. Господи прости нас грішних!

Олександр ДРАГАН,

редактор газети «Слово Боже – УПЦ»

Бершадський район, Вінницька область.

 

Нет, наверное на Земле человека, который бы не понимал, что пьянство – это вред и смерть. Православный человек осознаёт пьянство как грех, особенно остро, так как помнит слова Апостола Павла о том, что пьяницы не наследуют Царствия небеснаго. Почему употребляют алкоголь все? Почему в наше время этот грех становится нормой жизни, причиной душевной и физической гибели многих людей? В чём духовные корни этого греха? Что делать? 

В книге «Деяний святых Апостолов» говорится, что когда Апостолы по действию Святаго Духа стали на разных языках проповедовать Слово Божие, то некоторые «насмехаясь, говорили; они напились сладкого вина» (2,13). В этих кратких словах объясняется причина той ужасной духовной болезни, которая называется «пьянством». Болезни, именно, духовной. Попробуем разобраться. Действие Святаго Духа принимают за действие хмельного напитка. Как известно, выпивший человек чувствует себя раскованно, свободно вступает в общение; он весел, бесстрашен, от него отступает всякая житейская суета. Очевидно, что- то подобное этому усмотрели и в Апостолах, в их дерзновении, смелости и открытости. Оказывается внешне действие вина и действие благодати подобны! Разница в том, что Святый Дух действует могущественно и самовласно как Господь Бог, а вино лишь на время дарит иллюзию свободы и удовольствия, что – бы потом, опустошив душу, оставить человека беззащитным и слабым лицом к лицу с той же неизменившейся жизнью. И вот человек ищет снова забытия, ухода от проблем; ищет лёгкости и невесомости. И то, что можно получить от Духа Святаго, человек быстрее и проще получает от употребления алкоголя. С той только разницей, что если Дух Святый подаёт человеку полноту и радость бытия, то спиртное только видимость полноты этой радости.

Неудовлетворенность жизнью – вот главная причина, толкающая человека к спиртному! Эта глубина, неосознанная тоска- общий удел всего грехопадшего человечества. Пьют все; и богатые и бедные, и неграмотные, различаясь только качеством спиртных напитков. «Зелёный змий» не приносит, ни счастья, ни радости бытия. Вместо них он приносит разбитые семьи и детей – инвалидов, автодорожные происшествия и производственные травмы. Святый Апостол Павел причисляет пьянство к ряду с такими грехами, как блуд, идолослужение, воровство… (1 Кор.6.9) Действительно, статистика говорит, что большинство преступлений совершается под воздействием спиртного, а жизнь показывает, что алкоголь протаривает дорогу к растлениям и супружеским изменам, и прочим непотребностям, которые перечисляет Апостол. Святитель Иоанн Златоуст говорит, что пьяный человек хуже бесноватого ибо бесноватого мы жалеем, а от пьяного отворачиваемся. Пьяный жалок больше мёртвого. Тот лежит без чувств и не делает, ни добра, ни зла. А этот способен только на зло… Обличительные цитаты можно продолжать бесконечно.

Ту же мысль о пьянстве, как об ошибочном стремлении к блаженству находим у Бодлера, поэта печально известного жизнью и творчеством. Он пишет; «Человеческие пороки доказывают неудержимое влечение человека к бесконечному… Человек захотел создать себе «рай», при помощи фармацевтических средств и возбуждающих напитков, уподобаясь маньяку, который вздумал – бы заменить солидную мебель и настоящие сады рисунками на холсте, вставленными в рамы». Если согласимся с тем, что пьянство вырастает из духовной пустоты и неудовлетворённости, то придём к мысли о том, что нет иного способа победить пьянство, как только приобщиться к истинно – духовной жизни, прийти к источнику жизни – Господу Богу и от Него наполнится настоящим, а не иллюзорным блаженством. Подтверждением этой мысли находим у Апостола Павла; «Не упивайтесь вином ибо в нём есть блуд, но наполняйтесь Духом, назидая самих себя псалмами и песнопениями духовными.» (Еф.5, 18-19) Как видим «упиванию вином» противостоит «исполнение Духом». Ту же мысль вкладывает в наше сознание и Господь, говоря; «Смотрите же за собою, что – бы сердца ваши не отягчались объедением и заботами житейскими», — и как противоядие – « так бодрствуйте на всякое время и молитесь» (Лк.21,34,38) 

Хотелось бы рассмотреть этот вопрос и с точки зрения совремённой медицины.

Лечение алкоголизма (как в прочем и любой другой наркомании) условно можно разделить на три этапа. Это снятие абстинентного состояния выведение из запоя, радикальные методы лечения алкоголизма и реабилитация. Лечение абстинентного синдрома (похмелья) ставит целью снять в первую очередь физические страдания человека (сердцебиение, головную боль, повышенное артериальное давление, тошноту, бессонницу, тревогу и тяжесть на душе, дрожание рук, непреодолимую тягу опохмелиться) находящегося в запое и предупредить развитие грозных осложнений (инфаркт миокарда, инсульт, язвенное кровотечение, эпилепсия, белая горячка), которые могут возникнуть при отмене спиртного.

При регулярном употреблении алкоголя формируется порочный круг: выпил, через несколько часов стало плохо, похмелился, захотелось ещё, опять пьяный и так далее. Рано или поздно все резервы организма истощаются, и человек рад бы уже не пить, но не может, так как спирт за это время уже успел войти в обмен веществ каждой клетки на молекулярном уровне и стал необходим так же как вода, пища и кислород. В этой ситуации и наступает самое время обратиться за помощью к доктору. А как же поступали наши деды, ведь лет 50-100 назад не было никакой наркологии? В настоящее время на эту тему издано множество популярных сборников народных советов. В конечном счете, все советы сводятся к двум позициям.

Во-первых, организму необходимо как можно больше жидкости, причем с солями. Боржоми тогда не было. Поэтому больные отпаивались настоями, рассолами, молоком. Главный закон наркологии гласит: Чем стремительней падает концентрация наркотика в крови, тем тяжелее абстиненция и её последствия. Из этого следовал второй принцип: из запоя надо выходить плавно. Проблема заключается чаще всего в том, что самостоятельно больной человек далеко не всегда в состоянии с холодной аптекарской точностью дозировать алкоголь ("тормоза" — то, стерлись ещё в первой стадии, и ко второй лучше явно не становятся). На практике чаще всего это выглядело так: Пришла пора поле пахать, закрывает жёнушка своего муженька в погребе со всякими соленьями и держит его там денька три, как бы благоверный на волю не просился. В первый день спускается ему по 50 грамм каждые 4 часа, второй каждые 6 часов, третий рюмку на ночь и точка. К утру, если не околел, можно выпускать в поле.

А что делает сейчас врач? Принципиально то же самое. Только естественно на более высоком уровне. Вместо рассола — капельница, а вместо сидения в холодном погребе пациент отсыпается в тёплой кровати. Вводимые при этом лекарства снижают тягу к спиртному, и подменяют на необходимое для восстановления время алкоголь, пока организм не придёт в себя. Разумеется, вводятся внутривенно различные соли, витамины и прочие общеук-репляющие вещества, но не они делают «погоду». Основная работа врача заключается в том, что бы грамотно подобрать необходимую комбинацию различных снотворных и успо-каивающих препаратов. Что бы и тягу снять, и сон восстановить. И слабость, возникающая от их применения (к сожалению, совсем без этого обойтись не удаётся) не была чрезмерной. Отоспавшись и придя в себя после запоя самое время подумать. Что делать дальше? Можно конечно немного поработать (на очередной визит доктора) и снова в объятия «зелёного змия». Но только следует иметь в виду, что за деньги можно купить лечение, но не здоровье. Если уж дело дошло до запоя, то пить бросать надо однозначно, бесповоротно и навсегда. 

Когда лучше начать? Запой это уже вторая стадия, а со спиртным завязывать надо в начале первой. В любом случае, на этом этапе лучше не останавливаться, иначе потом неумолимо придётся всё начинать сначала. Принципы радикального лечения алкоголизма с точки зрения конечного результата абсолютно не принципиально, каким образом и почему человек прекратит употреблять алкоголь. Некоторые сами бросают пить, как правило, после какого либо жизненного потрясения (умер из-за водки друг, сам получил травму или заболевание, возникли серьёзные проблемы в семье или на работе и т.п.) можно конечно и так. Но с психологической точки зрения гораздо легче сделать это с помощью врачей. Естественно, что на любое кодирование есть и раскодирование. Но ведь редко бывает так, что человек заранее планирует день и час начала запоя. Действительно, если уж человек 

собрался, то его ни что не остановит. На самом деле всё бывает наоборот. С утра вроде всё было ничего, да вот понервничал (встретил давнего знакомого), взгляд упал на киоск, 

решил, что «чуть-чуть» не повредит… очнулся через неделю. Вот в этих-то ситуациях запрет на употребление алкоголя, наложенный тем или иным способом, способен предотвратить трагедию. А ведь чем дольше человек не пьёт, тем реже он про водку и вспоминает. 

Поэтому, с моей точки зрения, поддержка на первое время адаптации к трезвой жизни абсолютно необходима. 

Какой метод лучше? Разные фирмы, разные врачи расхваливают каждый свой метод. На самом деле идеальной методики, которая у всех решала бы все проблемы не существует. Что немцу хорошо, то русскому смерть. И наоборот. Но для каждого конкретного человека можно подобрать тот способ лечения, который для него будет в самый раз. Каковы принципы выбора? Во-первых, если человек уже ранее лечился каким-либо способом, после чего прекрасно себя чувствовал, то от добра добра не ищут и нечего тут мудрить. Лучше всего обратиться к тому же врачу, который работал с пациентом и ранее. Так как у различных врачей формально одна и та же методика может различаться. Другое дело, если человеку что-либо не понравилось, или проблема выбора стоит впервые.

Я уже писал, что конечный результат у всех медицинских методов (не путать с шарла-танством лечения по фотографии, биодобавками) одинаков. Обусловлено это тем, что современная медицина, к сожалению, не в состоянии поменять "тормозные колодки" у человека. Комплект дается природой один раз на всю жизнь, и если уж посредством лихой езды вы его стёрли раньше срока, то выбор прост: либо поставить машину без тормозов на прикол, или, конечно, можно завести мотор, разогнаться… до первого столба, в общем. Во всяком случае, решение проблемы обучения "умеренному питию" однозначно заслуживает «Нобелевской премии». Правда, скорее всего, он сродни решению проблемы вечного двигателя. И если очередной провокатор обещает вам золотые горы, то стоит задуматься: почему же он до сих пор не отправил свои материалы в Швецию? Получил бы премию и всю оставшуюся жизнь был бы уважаемым обеспеченным человеком и заседал бы в президиумах на всех конференциях. Разницу между всеми методиками радикального лечения можно свести к классическому обращению к товарищу Сухову: "Тебя как, сразу пристрелить, или желаешь помучиться?". Все отличия заключаются в том, что именно случается с человеком в случае употребления алкоголя (одышка, боли в сердце, понос, судороги, лихорадка, потеря зрения) и каким способом это достигается (внутривенное либо внутримышечное введение растворов фито – гомеопатическая терапия на молекулярном уровне).

Алкоголизм – тяжёлое заболевание, характеризующееся выраженной телесной и душевной алкогольной зависимостью, которая объясняется включением алкоголя в процессы обмена веществ, происходящих в организме. Одной из частых причин появления и дальнейшего развития алкоголизма может быть психическое расстройство, например – депрессия. И точно так же, как депрессия может скрываться под маской обыкновенного плохого настроения, так и алкоголизм способен прятать под собой свою причину – психическое заболевание (причем далеко не всегда это депрессия). 

Каковы основные признаки алкоголизма? Основными симптомами алкоголизма являются: Непреодолимое желание, потребность выпить алкоголь. Потеря контроля, отсутствие силы воли остановиться пить. Физическая зависимость от алкоголя. Признаки хронической интоксикации алкоголем, поражение головного мозга, печени (тошнота, рвота), сердца и др. жизненно важных органов и систем. Психические нарушения (раздражитель-ность, бессонница, заторможенность, снижение интеллекта).

Как правильно лечить алкоголизм? Лечение алкоголизма следует начинать с всесторонней диагностики состояния больного. Очень важно правильно и своевременно поставить точный, развёрнутый диагноз. Необходимо тщательно исследовать главные органы (сердце, печень и др.), и системы организма (нервная, эндокринная, сердечно-сосудистая) для того, чтобы оценить, на сколько они поражены алкоголем. Лечение алкоголизма должно быть комплексным и состоять из следующих компонентов: препараты, блокирующие влечение к алкоголю; дезинтоксикационные препараты; препараты, восстанавливающие функции печени, сердечно-сосудистой системы; препараты, улучающие работу головного мозга. Обязательным условием положительного результата в лечении алкоголизма является наличие у больного доверия к лечащему врачу! Идеальный вариант, когда врач-нарколог обладает большим опытом в лечении алкоголизма, и на профессиональном уровне владеет методикой. 

Если человек закодировался – не пьёт, не курит, не играет в азартные игры. Он получил запрет на нездоровое поведение, но его зависимость осталась при нём. Закодированному даже, стало труднее жить, его лишили возможности расслабляться и отдыхать привычным способом, отняли «допинг» и ничего не дали взамен. Человек с «кодом», как дикий зверь в клетке – только и ждёт, чтобы вырваться на волю. С нетерпением ожидает он того момента, когда снова сможет удариться во все тяжкие. Кому-то удается дождаться, а кого-то не останавливает даже страх смерти. Повторное кодирование после такого срыва редко бывает 

эффективным. Вот почему больной с алкогольной зависимостью нуждается в длительном терапевтическом лечении. Одного запрета недостаточно, что-то должно измениться в человеке (в его мыслях, представлениях, поступках), что позволит по-другому построить свою жизнь, почувствовать новые возможности, реализовать свой внутренний потенциал. Этой цели и служит курс, помогающий человеку освободиться от зависимости, найти успешную стратегию поведения, и…быть счастливым!

Александр ДРАГАН,

редактор газеты «Слово Боже – УПЦ», фитотерапевт

с. Флорино, Бершадский район, Винницкая область

Шановні брати і сестри! Скористайтесь нагодою, аби по пошті, безкоштовно отримати православну газету «Слово Боже – УПЦ». Свої замовлення надсилайте на адресу; 24405 Вінницька область, Бершадський район, с.Флорине вулиця Чкалова, 35 редакція газети «Слово Боже – УПЦ». Або пишіть на електронну скриньку ort-d@i.ua/

У селі Флорине, Бершадського району, знаходиться чоловічий Преображенський монастир. Від самого початку свого існування чоловічий монастир був єдиним монастирем на Поділлі, який зберігав чистоту православ’я. Головна відмінність монастирської ікони Божої Матері від усіх інших , що вона зображена з непокритою головою і розпущеним волоссям. Цього не було на жодній іконі, за винятком подібної в Москві у Христоріздв’яній церкві. Засновано обитель 1616 році, коли єпископом Львівським і Кам’янець- Подільським був ЄРЕМІЯ (Писаревський). До речі, у приміщенні редакції газети «Слово Боже – УПЦ», є репродукція цього святого образу.

На відміну від інших, що засновували князі у містах та селах у людних місцях, Бершадський монастир заснували бідні православні ченці, які рятувалися від татарських і турецьких набігів, від переслідування поляків і уніатів. Ці люди знайшли дрімучий ліс далеко від великих поселень, влаштували тут житло і почали споруджувати храм. Для Поділля, то були тяжкі часи. Вплив православних литовських князів ослаб, натомість посилився польський католицизм. Через це православна віра принижувалася, монастирі з погрозами, або силоміць втягували в унію. Однак ченці, не хотіли зраджувати святе православ’я. У монастирському архіві зберігався записаний переказ, згідно з яким обитель заснували пустельники з Молдавії, яких теж пригноблювали турки. Ці пустельники, були константи-нопольськими ченцями, які втекли з батьківщини після розгрому Візантійської імперії. Вони вирушили до річки Кодими, де раніше був турецький кордон, шукаючи зручного місця для проживання. Саме тут вони й поселилися поміж великих та дрімучих лісів неподалік річки «Дохни». Побудували перший дерев’яний храм, накритий очеретом. Престол влаштували на дубовому пні, який зберігався у Преображенській церкві, і згодом був обкладений дубовими дошками. За переказами, інокам на дубі явилася чудотворна ікона Божої Матері, з чого вони зробили висновок, що Господь Бог і Пресвята Богородиця благословляють їхнє начинання. Дерево спиляли і над пнем спорудили храм.

Поляки та уніати грабували монастир за його відданість православ’ю. Під час руйнування майно забирали до місцевих поміщицький економій. Так, поміщик Сабанський присвоїв собі млин із землею та зарибленим ставом. А бершадський граф Машинський самовільно зайняв усі землі навколо монастиря. Незважаючи на велику бідність, обитель була єдиним православним монастирем у всій Подолії, в якому унія не змогла його підкорити. Головною і єдиною підтримкою обителі були навколишні православні жителі, які давали скромні пожертвування на утримання монастиря. Остаточно обитель відбудовано у 1796 році під керівництвом ієромонаха отця Терентія. Було відновлено стару дерев’яну літню з кам’яною ризницею, Преобрежанську церкву. Влаштовано 15 келій, трапезну. Монастир обгородили, побудували інші господарські споруди; теплу церкву в ім’я святого Онуфрія. Наприкінці XVIII cтоліття було 11 ченців, деяких перевели до Шаргородський монастиря. Після приєднання краю до Росії виявилося, що Бершадський монастир був єдиним православним на всій правобережній Україні!

Головною святинею монастиря була чудотворна ікона Божої Матері «Взыскания погибших». За переказом вона явилася на дубі першим поселенцям і засновникам монастиря. Коли обитель була зруйнована у 1789 році, православні ченці втекли в Туреччину в Оргіївські ліси і взяли з собою ікону, а також деревину із розграбованої церкви. Там і відновили монастир, який місцеві жителі назвали спочатку «Гербовець» (Тому, що ігумен отець Яків, був згорбленим). Через різні причини ікону переносили в різні місця Бессарабії. 1821 року ієросхимонах Киріак (у схимі – Корнилій), який будував Бершадський Преображенський собор, вирішив знайти цей образ і повернути. За допомогою батька він знайшов її у церкві села Катулина. Киріак придбав її за високу ціну і переніс у новий Преображенський монастирський храм. Ще на початку XX cтоліття, вона перебувала над царськими воротами і за допомогою механізму опускалась, коли віруючі припадали до неї. Ікона була написана олійними фарбами на липовій дошці. На зиму ікону переносили в теплу церкву. Серед чудес, пов’язаних з іконою – зцілення диякона Митрофана Маль-ковського, від дуже небезпечної і важкої хвороби. Чудо було засвідчене священиком отцем Томасевичем. За звичаєм, щосуботи після Божественної Літургії здійснювався Соборний молебень перед іконою з читанням «Благовіщенського Акафісту Божої Матері».

У жовтні 1917-го розпочався занепад монастиря. Деякий час обитель існувала, однак її доля була вже вирішена.

Ось що згадують старожили села Флорине.

Василь Шклярук:

– Дуже страшно було, коли розбирали монастир, нищили таку красу. На той час там було чотири церкви, дуже гарна огорожа з розмальованими картинами. Пам’ятаю, як розбили позолочене панікадило; як воно впало, і розбилося, то всі хапали до кишені осколки. Одним словом, тягнули, хто що міг. В монастирі тоді ще були гарні килими, картини, ікони, чудове церковне начиння. Все це забрали в Бершадь, і де воно поділося – лише Богу відомо. Приблизно в кінці 50-их – на початку 60-их вибухівкою церкву висадили в повітря, бо зруйнувати її звичайним способом було неможливо.

Марія Балинець:

– У 1928 році я пішла в перший клас монастирської школи. Пам’ятаю, що одразу ж після входу за огорожу праворуч була криниця, а трохи далі – школа. Ліворуч – дзвіниця на чотирьох слупах з дуже великим дзвоном. Коли в нього дзвонили, було чути аж в місті Бершаді. А на церковній дзвіниці висіли менші дзвони, за допомогою яких створювалась мелодія. Ще в монастирі на той час були ченці. Пам’ятаю, як висвячували архієрея; у нього була митра з іконками на всі сторони, дуже гарні ризи. У другий клас я вже не пішла, бо прийшли комунари. Я на шиї носила хрестик, то вони з мене хотіли зірвати, але я не дала. Розмістилися вони в келіях. Господарювати почали з того, що знімали хрести і валили церкви. Мали трактор яким механізатор Мазур валив Миколаївську церкву. Чіпляли мотузками, ланцюгами за бані, вікна і так руйнували. Через кільканадцять років, цей чоловік втопився в ставку. Під час окупації румуни відремонтували Собор, і там здійснювалась служба Божа. Після війни, коли поблизу будували тваринницькі ферми, матеріали брали із зруйнованих церков та підмурку. Собор розібрати не могли, бо міцні стіни мав, а от покрівлю зняли…

Шановній брати і сестри! Нині на місці нескореного монастиря стоїть лише зруйнована церква. Через те, що не має приміщення, аби настоятель міг служити Божественну Літургію, і здійснювати інші треби, — діяльність монастиря ледь-ледь жевріє. А тому звертаюсь до усіх небайдужих людей, аби допомогти для потреб святої обителі придбати списаний плацкартний вагон, або будівельний вагончик.

З пропозиціями можна звертатись на електронну адресу редакції газети «Слово Боже – УПЦ» ort-d@i.ua, або до церковного старости Ткаченка Миколи Мартиновича, який проживає за адресою;24405 Вінницька область, Бершадський район, с. Флорине вулиця Зеленогайська, 197. Телефони (067)726-45-93 або (097) 743-50-93. Розрахунковий рахунок 260081416, МФО 302247 ВОД «Райффайзен Банк Аваль» м. Бершадь, Вінницької області, номер 2531813030 Драган Олександру Григоровичу.

Олександр ДРАГАН, 

редактор газети «Слово Боже – УПЦ»,

село Флорине, Бершадський район,

Вінницька область.